У Чернівцях відновили знамениту Садгірську синагогу

В Чернівцях 4 листопада офіційно відкрилася відреставрована резиденція (клойз) садгорських (руженських) хасидів, яка була побудована для засновника дінастіі рабина Ізраїля Фрідмана (1797—1850) в середині 19-го сторіччя.

У самому серці Садгори – віддаленому районі Чернівців, ще напіврозбита і мало знана сучасниками, знаходиться одна із міських синагог. Важко повірити, що ще якихось декілька десятиліть тому вона була центром паломництва. До чудодійного місцевого рабина (цадика) приїжджали люди звідусіль. Тоді навіть побутував такий жарт: “Чернівці? А де це? Та біля Садгори”. Власне, іноземні туристи навідуються до Садгори завжди, але вже на могилу цадика. Однак вже незавдовго цей міський мікрорайон знову може повернути собі колишню славу: тут відновлюють синагогу, на другому поверсі якої облаштують кімнати для паломників. Тут же розмістититься інформаційно-туристичний центр.

За останній рік будівельні роботи з реконструкції Садгірської синагоги йдуть майже шаленими темпами. І фактично половина справи вже зроблена. Отож сторінка нової історії відкриється вже зовсім скоро.

80 відсотків мешканців Садгори були євреями

Історія садгірських євреїв криє в собі немало історичних фактів, щасливих і трагічних сторінок, а також легенд. Власне, що стосується саме останнього, то йдеться насамперед про знаного у єврейському світі садгірського цадика. Люди розповідали, що він був такий популярний, що про нього передавалися як реальні історії, так й історії з вигадками. Але тим не менше, якби не він, Садгора не стала б такою популярною.

Аби уявити, яким колись було життя єврейської громади у Чернівцях, варто лише навести одну цифру: свого часу у місті діяло 57 синагог! Далеко не одна синагога була і у Садгорі – до Другої Світової війни незалежному від Чернівців поселенні. Не таємниця, що столиця Буковини довгий час вважалася (так подають й історичні джерела) єврейським містом. І це твердження є справедливим, адже починаючи з останньої чверті ХVIII століття на Буковині почалося масове поселення євреїв. Хоча це не означає, що євреїв не було до цього. Приміром австрійці, які прийшли на Буковину в 1774 році, виявили тут 526 єврейських сімей.

Освоюючи наш край, австрійці піднімали і його економіку, — розповідає Микола Кушнір, історик, директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини, — отож Буковина ставала привабливим місцем поселення для євреїв з Галичини. Галицькі або так звані «польські» євреї переселялися на Буковину, бо правове та соціально-економічне становище їх буковинських одновірців було дещо кращим. Останні, приміром, були звільнені від обов’язку служби в армії. Місцеве єврейство було також менш обтяжене податками. Разом з галицькими поселенцями у наш край також проникають ідеї хасидизму – релігійного руху із елементами містики. На час переходу краю під юрисдикцію Австрійської імперії кращі кам’яні будинки у Чернівцях належали здебільшого євреям. Цікаво, що джерела вказують на існування в той час протиріч між місцевими єврейськими мешканцями та прибульцями. Перші навіть апелювали до уряду з метою зупинити неконтрольовану єврейську імміграцію. Тим не менше, приріст єврейського населення спостерігається впродовж усього ХІХ століття. За результатами останнього австрійського перепису населення 1910 року на теренах краю проживало майже 103 тисячі євреїв, що складало майже 13% від загальної кількості населення краю. У Чернівцях частка єврейських мешканців перевищувала 30%, а, наприклад, у Садгорі – майже 80%.

Схожість із резиденцією буковинських митрополитів

Історичні документи не повідомляють, коли саме у Чернівцях була збудована перша синагога. Але відомий дослідник Буковини, історик австрійської доби Раймунд Фрідріх Кайндль згадує, що до 1853 р. було завершено будівницто першої кам’яної синагоги на вулиці Анрі Барбюса, її називали Велика синагога. Але перед тим на тому ж місці стояла дерев’яна синагога, яка у ході російсько-турецької війни була спалена. Жодних точних відомостей немає і про Садгірську синагогу, яка існувала на території резиденції «чудодійних рабинів».

Будівля, яка зараз відновлюється, є дуже цікавою в архітектурному плані, — каже Микола Кушнір. — Але на жаль, жодних документів, які б проливали світло на те, хто і коли збудував її, дотепер не виявлено. Існують лише певні припущення. Вся будівля виконана з червоної цегли у псевдо-мавританському стилі з численним елементами декору на фасадній стороні.

Історія цієї будівлі напряму пов’язана з історією династії цадиків із родини Фрідманів. Засновник династії – Ісраель Фрідман прибув у Садгору взимку 1842 року й виконував тут роль релігійного наставника місцевих хасидів аж до своєї смерті у 1850 році. З цього часу й аж до 80-х років ХІХ століття функцію цадика у Садгорі виконував його син Абрагам Яків Фрідман. Після смерті останнього настала черга внука. Резиденція «чудодійних» рабинів функціонувала до Першої світової війни. З її початком садгірські Фрідмани перебрались до Відня і більше сюди не поверталися. Найкращі часи центр хасидизму у Садгорі переживав у 70-80-х роках ХІХ століття. Тому логічно припустити, що й синагога була збудована саме у цей період.

Отож всі троє – батько, син і внук поховані на єврейському цвинтарі у Садгорі. І саме їхня могила – як могила (чи гробниця) Садгірського цадика, є місцем паломництва хасидів з усього світу. Йдеться саме про династію Садгірських цадиків. Адже якщо батько був цадиком, то ця духовна почесть передається синові, внукові і далі. Всі вони переймають духовну спадщину свого попередника. На сьогодні династія Фрідманів налічує майже 400 сімей, які мешкають у США, Бельгії, Великій Британії і, звісно, Ізраїлі.

Зведена родиною Фрідманів синагога на той час була величезною спорудою. Біля неї знаходилися й інші допоміжні приміщення. Нині біля головної будівлі можна бачити ще один розвалений будинок – це був житловий будинок, де мешкала сім’я цадика.

Збереглася стара фотографія, де видно поруч ще третій будинок, ймовірно це могла бути міква (ритуальний басейн). Але історики твердять: привертає увагу не унікальність споруди, а феномен саме династії Фрідманів. Хоча в архітектурному плані споруда теж неабияк виділяється: неозброєним оком вловлюється схожість з елементами колишньої резиденції буковинських митрополитів (нині головний корпус ЧНУ ім. Ю. Федьковича). Коли чеський архітектор Йосеф Главка зводив митрополичу резиденцію, у місті було відкрито спеціальний цегляний завод, отож, ймовірно, цегла для синагоги теж була придбана саме там.

За матеріалами: risu.org.ua

Фото: Elena Kozak.